присуджений
ПРИСУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до присуди́ти.
Ридає, все на світі загубивши, присуджена до кари злочинниця (Б. Грінченко);
Служив у чернігівського полкового осавула Красовського челядником і вкрав у нього скриньку з грішми, й був присуджений за те до повішення, випірнув у Москві, й співав у церковному хорі, якимось чином прислужився цареві, й осідлав у Гадячі протопопського фотеля (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Відбувався в почуваннях дивний хід, сам собою, як серед присуджених до страти, що все ж прикріплюють відпалий ґудзик на грудях (В. Барка);
Слухала й ходила, мов присуджена до смерті (Г. Хоткевич);
// прису́джено, безос. пред.
Явдоху Ґонту було присуджено до десяти років каторжної тюрми (О. Донченко);
Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі (М. Коцюбинський);
Бронко вирішив, що тільки-но почнуть грати.., він шмигне з залу і тоді – шукай вітра в полі. Та першому “фантові” присуджено продекламувати (Ірина Вільде);
– Раз уже присуджено тобі бути головою всього Війська, то просимо прийняти нашу супліку (С. Добровольський);
// у знач. ім., рідко прису́джений, ного, ч.; прису́джена, ної, ж.
Микола забув поглядати на сільраду, біля якої зграями гайворонів купчаться бригади, зготовлені рушати. Переживає він зміст, ніби самого напасть мучить: з кров'ю відбирає світло очей, ведучи на смерть; він – присуджений (В. Барка).
2. у знач. прикм., рідко. Який судився кому-небудь.
Скільки крові, сліз, чорнила, поту Буде [поет] ще немарно й марно лить! Та свого присудженого льоту Відтепер не знизить ні на мить (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)