притамований
ПРИТАМО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до притамува́ти.
Виструнчившись перед батальйонним, Шевченко опускав свої сині, як небо, очі з притамованою в них іронією... (З. Тулуб);
// у знач. прикм.
В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею [містечком] часто чути було притамовані оклики: – Стій! Хто йде? (С. Скляренко);
Про Альошу тим часом ніби зовсім забули .. Та то була тільки притамована ворожість, бо кожний уважав його так чи інакше за причину всіх неприємностей (І. Микитенко);
Притамований біль знов заворушився в душі (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)