причепурюватися

ПРИЧЕПУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЧЕПУРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., розм.

1. Надавати своїй зовнішності чепурнішого, охайнішого, красивішого вигляду; чепуритися.

– Я причепурювалась коло дзеркала (І. Нечуй-Левицький);

– Обов'язково мене розшукає [чоловік], .. і ми тоді по-новому заживем, – казала вона, причепурюючись перед люстерком (О. Гончар);

Умилася [Венера], причепурилась І, як в неділю, нарядилась (І. Котляревський);

Прибратися та причепуритися перед святами – всяк розуміє, що треба (Остап Вишня);

* Образно. Ну, та й море ж було у той день! Певне, вже так задля нас вигладилось та причепурилось (Леся Українка).

2. тільки недок. Пас. до причепу́рювати.

Словник української мови (СУМ-20)