причина
ПРИЧИ́НА, и, ж.
1. Явище, яке зумовлює або породжує інше явище; протилежне наслідок.
Смерті не буде без причини (Номис);
Ніколи від страшної катастрофи, що була причиною смерті її мужа і пожару двора, вона не мала спокою (І. Франко);
Ярина захворіла. Звичайно, першою причиною цього була старість, літа, але найбільше важило, мабуть, те, що почалась осінь, негода, сльота (С. Скляренко).
2. Підстава, привід для яких-небудь дій, учинків.
– Ви думаєте, справді у мене живіт болів? То я тілько так удавав.., щоб знайти причину вискочити з хати (Панас Мирний);
Це була непередавана мовчазна дуель двох трудівників, що глибоко люблять один одного, двох чесних і благородних людей, в яких у повсякденному житті було, на жаль, безліч причин не бути ні лагідними, ні добрими (О. Довженко);
// Спонукання, міркування, мотиви, що спричинюють які-небудь учинки.
– Ти знаєш лучче всіх причину, Чого Еней приплив к Латину І біля Тибра поселивсь (І. Котляревський);
Час був тривожний, черниця ж мала свої причини поспішати (І. Микитенко).
3. заст. Непередбачений випадок, скрутні обставини.
– А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться .. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Горе, нещастя.
Сталася Кирикові велика причина: умерла, саме в жнива, дитина (з казки);
– Чого ти топишся, дівча? Скажи: яка тобі печаль? Яка вчинилася причина? (С. Руданський).
4. заст. Провина.
– Не озветься [коханий] до своєї Любої дівчини, – Він німий лежить, холодний з моєї причини (Леся Українка).
5. розм. За уявленнями традиційної народної культури – хвороба, заподіяна чаклунством.
Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила: Отаку-то їй причину Ворожка зробила! (Т. Шевченко);
А баба й рада: як почне розказувать .. про усякі заговори од усякої причини і на людях, і на худобі (Дніпрова Чайка).
(1) Без [будь-яко́ї (найме́ншої і т. ін.)] причи́ни – безпричинно.
Без причини я сміюсь, Без причини гірко плачу (І. Франко);
Кидався [Бідочуків] на людей з сокирою, заводив бійку вже без найменшої причини, от так собі, ні сіло ні впало (Г. Хоткевич);
Серцю без причини радісно стає (М. Стельмах);
(2) З причи́ни якої (чого); Чере́з причи́ну яку – на підставі чогось, через щось.
Я чув, що Ви з певних причин одмовляєтесь од тої посади (М. Коцюбинський);
– З причини такого дійсно сумного випадку я і зосталась сьогодні дома і нікуди не поїхала (Г. Хоткевич);
Ви розповідали мені план одної драми, що здався мені надзвичайно цікавим і оригінальним. Ви сказали, що дійсно мусили “скрутити голову” планові через незалежні від Вас причини (Леся Українка);
(3) Причи́на нахо́дить (на кого) – хто-небудь перебуває в неврівноваженому стані, неадекватно поводиться; у кого-небудь стався напад психічної хвороби.
Санчо підвівся, лютий-прелютий, що його так безвинно побито, і вирішив на козопасові серце своє зігнати: то він, мовляв, у всьому винен, бо не сказав їм загодя, що на того чоловіка причина находить, а якби був сказав, то вони б уже малися на бачності (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).
Словник української мови (СУМ-20)