причта
ПРИ́ЧТА, и, ж., розм.
Незвичайна пригода, дивний випадок.
В однім селі сталася така причта : прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати .. вдень і ввечері (А. Калин);
[Харитон:] Ну, скажіть, на милость божу, що воно за причта, що вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала : ось-ось поллє, ось-ось ушкваре [ушкварить]! .. Отже, тільки погриміло та поблискало... (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)