причта
ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок.
В однім селі сталася така причта: прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати.. вдень і ввечері (Калин, Закарп. казки, 1955, 180);
[Xаритон:] Ну, скажіть, на милость божу, що воно за причта, що вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє, ось-ось ушкваре [ушкварить]!.. Отже, тільки погриміло та поблискало… (Кроп., II, 1958, 11).
Словник української мови (СУМ-11)