Значення в інших словниках
-
причта —
при́чта іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
причта —
Пригода, випадок, історія, інцидент; ЖМ. ПРИТЧА.
Словник синонімів Караванського
-
причта —
-и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
причта —
ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта : прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати .. вдень і ввечері (А.
Словник української мови у 20 томах
-
причта —
ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.
Словник синонімів української мови
-
причта —
ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта: прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати.. вдень і ввечері (Калин, Закарп.
Словник української мови в 11 томах
-
причта —
Причта, -ти ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Г. Барв. 336. Була, бач, мені на віку причта. Левиц. І. 122.
Словник української мови Грінченка