причта

Причта, -ти

ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Г. Барв. 336. Була, бач, мені на віку причта. Левиц. І. 122.

Значення в інших словниках

1. причта — при́чта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. причта — Пригода, випадок, історія, інцидент; ЖМ. ПРИТЧА.  Словник синонімів Караванського
3. причта — див. пригода  Словник синонімів Вусика
4. причта — -и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. причта — ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта : прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати .. вдень і ввечері (А.  Словник української мови у 20 томах
6. причта — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.  Словник синонімів української мови
7. причта — ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта: прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати.. вдень і ввечері (Калин, Закарп.  Словник української мови в 11 томах