причілок
ПРИЧІ́ЛОК, лка, ч., розм.
1. Бокова стіна будинку; бокова частина даху.
Хата осіла й трохи перехнябилась набік, на причілок (І. Нечуй-Левицький);
Хазяйки білять хати, прикрашають причілки різною глиною – .. то коричнево-червоною, то сірою, то чорною (Ю. Яновський);
Землянка .. мала вигляд буди з дахом. На причілку було вікно на дві шиби (з наук. літ.);
Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив'язує, пригладжує вкритий причілок (С. Чорнобривець).
2. перен., рідко. Край, кінець чого-небудь.
Перебрівши Черемош, Василь лугами дійшов до причілка села (М. Стельмах);
Па причілку стола сидів голова кооперації Аврам Кирилович і куняв (Є. Кравченко).
(1) На причі́лку (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.) – біля бокової стіни будинку (сидіти, стояти і т. ін.).
Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає (Т. Шевченко);
Стара Тиснянчиха і біля неї дві дівчинки стояли на причілку й довго дивились услід невільникам (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)