прищепа
ПРИЩЕ́ПА, и, ж.
Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину.
Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. “Очко троянди!” – зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (М. Томчаній);
// Культурна частина рослини, яка розвивається з прищепленого живця чи бруньки.
Прищепа живиться тими речовинами, які добуває коріння підщепи, а підщепа засвоює пластичні речовини, синтезовані в листі прищепи (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)