прищепа

ПРИЩЕ́ПА, и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину.

Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. «Очко троянди!» — зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (Томч., Готель.., 1960, 36);

// Культурна частина рослини, яка розвивається із прищепленого живця чи бруньки.

Прищепа живиться тими речовинами, які добуває коріння підщепи, а підщепа засвоює пластичні речовини, синтезовані в листі прищепи (Наука.., 9, 1956, 28).

Значення в інших словниках

1. прищепа — прище́па іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прищепа — див. саджанець  Словник синонімів Вусика
3. прищепа — -и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. || Культурна частина рослини, яка розвивається із прищепленого живця чи бруньки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прищепа — ПРИЩЕ́ПА, и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. “Очко троянди!” – зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (М.  Словник української мови у 20 томах
5. прищепа — Прище́па, -пи; -ще́пи, -ще́п  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)