прищуватий

ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е.

З прищами, укритий прищами.

Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (В. Козаченко);

В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (П. Козланюк);

// перен., розм. Укритий пухирцями (про скло, скляні вироби).

Зимне сонце .. намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла (І. Нечуй-Левицький);

Митрич .. любовно погладив шорсткою долонею прищувату пляшку по гладенькій шийці (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. прищуватий — прищува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прищуватий — -а, -е. З прищами, вкритий прищами. || перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прищуватий — Прищува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. прищуватий — ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, вкритий прищами. Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 62); В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (Козл.  Словник української мови в 11 томах
5. прищуватий — Прищуватий, -а, -е Прыщеватый. Мил. М. 99. Сало прищувате. Грин. II. 19.  Словник української мови Грінченка