прищуватий
ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, вкритий прищами.
Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 62);
В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (Козл., Щури.., 1956, 255);
// перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби).
Зимне сонце.. намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла (Н.-Лев., II, 1956, 242);
Митрич.. любовно погладив шорсткою долонею прищувату пляшку по гладенькій шийці (Панч, II, 1956,70).
Словник української мови (СУМ-11)