приязно

ПРИ́ЯЗНО, діал. ПРИ́ЯЗНЕ.

Присл. до при́язний.

Максим кланявся їм і вітав їх голосно, приязно (І. Франко);

Баба Горлиця сіла край ліжка, сумно і приязно глянула на Марину (Л. Дмитерко);

Семен та Мотря сиділи близенько одно коло одного. Вони приязно вели розмову (М. Коцюбинський);

І не знаю, Чого маленькому мені Тойді [тоді] так приязно молилось, Чого так весело було? (Т. Шевченко);

– Що ви-те мене заміж випихаєте? – жартівливо обізвалась Дарка, приязне подивившись на батька (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. приязно — при́язно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. приязно — Присл. до приязний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приязно — При́язно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. приязно — ПРИ́ЯЗНО, діал. ПРИ́ЯЗНЕ. Присл. до при́язний. Максим кланявся їм і вітав їх голосно, приязно (Фр., VI, 1951, 25); Баба Горлиця сіла край ліжка, сумно і приязно глянула на Марину (Дмит.  Словник української мови в 11 томах