пробій
ПРОБІ́Й, бо́ю, ч.
1. Крізний отвір у чому-небудь.
У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок [гармат], з котрих .. стріляли (Панас Мирний).
2. Те саме, що пробі́йник.
Важкою була праця і прохідників. Єдине їх знаряддя – пробої, ручні свердла, кайла, молоти (з наук.-попул. літ.).
3. Металева дужка для навішування гачка, замка.
Закинути гак у пробій.
4. Руйнування діелектрика (звичайно під дією електроструму).
Між частинами антени, а також між антеною і корпусом [космічного] корабля виникають електричні струми, тобто відбувається електричний пробій вакуумного проміжку (з наук.-попул. літ.);
Пробій ізоляції.
Словник української мови (СУМ-20)