Словник української мови у 20 томах

пробій

ПРОБІ́Й, бо́ю, ч.

1. Крізний отвір у чому-небудь.

У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок [гармат], з котрих .. стріляли (Панас Мирний).

2. Те саме, що пробі́йник.

Важкою була праця і прохідників. Єдине їх знаряддя – пробої, ручні свердла, кайла, молоти (з наук.-попул. літ.).

3. Металева дужка для навішування гачка, замка.

Закинути гак у пробій.

4. Руйнування діелектрика (звичайно під дією електроструму).

Між частинами антени, а також між антеною і корпусом [космічного] корабля виникають електричні струми, тобто відбувається електричний пробій вакуумного проміжку (з наук.-попул. літ.);

Пробій ізоляції.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. пробій — пробі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. пробій — (діра) пролом, пробоїна, провал; (кернер) пробоєць, пробійник, пробійчик.  Словник синонімів Караванського
  3. пробій — -бою, ч. 1》 Крізний отвір у чому-небудь. 2》 Те саме, що пробійник. 3》 Металева дужка для навішування гачка, замка. 4》 Руйнування діелектрика (звичайно під дією електроструму). Пробій ізоляції. Брати пробоєм — здобувати, діставати що-небудь, оволодівати чимсь, долаючи перешкоди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробій — (-ою) ч.; мол. Людина з повільною реакцією; дурень. ПСУМС, 58.  Словник жарґонної лексики української мови
  5. пробій — Прохід електричного струму через шар діелектрика, від чого руйнуються ізоляційні властивості останнього.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. пробій — іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й). 1. Силою проникати або намагатися проникнути куди-небудь. (Свинельд:) Нарешті місто загорілося, і тоді знали ми, що все пропало. Тому повернули коні і пішли пробоєм туди (Ю.  Фразеологічний словник української мови
  7. пробій — ПРОБО́ЇНА (пробитий, проламаний, прорваний у чомусь отвір, прохід), ПРОБІ́Й, ПРОЛО́М, ПРОЛА́М, ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛЛЯ рідше, ВИ́РВА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЛО́МИНА розм.  Словник синонімів української мови
  8. пробій — ПРОБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Крізний отвір у чому-небудь. У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок, з котрих.. стріляли (Мирний, IV, 1955, 15). 2. Те саме, що пробі́йник. Важкою була праця і прохідників.  Словник української мови в 11 томах
  9. пробій — Пробій, -бо́ю м. Проходъ, проникновеніе куда силой. Нас не пускали в містечко, а ми пробоєм поїхали. Н. Вол. у. Ні, бабо, стій, бо я тебе не пущу!... Та ваба пробоєм іде. Чуб. II. 187, 188.  Словник української мови Грінченка