провалюватися
ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док.
1. Руйнуючи власною вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою, звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.).
Ївга бігла до неї [могили] навпростець, то по коліна купаючись у свіжій росі, то провалюючись в ямах давніх могилок (Л. Яновська);
Снаряди з смертельно білим блиском розщеплюються неподалік на стінах. Провалюються крізь дахи (О. Гончар);
Провалився [Дмитро] у рів, звиваючись, обриваючи нігті, вибирався з нього, уже не чуючи пальців (М. Стельмах);
Під ковшами вишикувалися ряди воронок; ковші перекидаються у воронки, корм провалюється до кормушок (І. Волошин);
// Проламуватися, завалюватися під вагою кого-, чого-небудь.
Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка – і грузне він у глибокому снігу (З. Тулуб);
Од натовпу провалився міст на Случі (І. Нечуй-Левицький);
В цю мить під Іваном провалився лід (Олесь Досвітній);
// Різко опускатися вниз (про судно, літак і т. ін., що рухаються).
Злітаючи на високі гребені хвиль чи провалюючись між ними, шлюпка, здавалось, стояла на одному місці (М. Трублаїні);
Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян);
// Застрявати, зав'язати в чому-небудь рідкому, розсипчастому, в'язкому; вгрузати.
Маруся ішла, провалюючись по коліна в сніг (Ф. Бурлака);
Її ноги провалювались часом у болото (О. Донченко);
// Сідаючи або лягаючи на що-небудь м'яке, глибоко занурюватися.
Фотель був низький, з повитягуваними пружинами, і Суліман не сів, а провалився в нього (Ірина Вільде);
// перен. Упадати в стан напівзабуття.
Крайнюк вдихав якісь холодні гострі пахощі і все глибше й глибше провалювався кудись .. Операцію робив Павло (В. Кучер).
2. перев. док., перен., розм. Зникати, пропадати на довгий, тривалий час.
Він канув, провалився; Його вже й забули, Чи й був такий? (Т. Шевченко);
– І де вона провалилась, тая Варка, теє чортове зілля! – сердилась свекруха (Грицько Григоренко).
3. Руйнуючись від старості, падати, обвалюватися (про дах, покрівлю і т. ін.).
Стеля почала провалюватись у кутку біля дверей (І. Цюпа);
Хата осунулась... Стріха місцями повигнивала, покрівля де-не-де провалилася (Панас Мирний);
// Робитися впалим, увалюватися через хворобу, старість тощо (про очі, щоки і т. ін.).
На ліжку лежить хтось забинтований, очі провалилися в западини, випнулись вилиці... (П. Кочура).
4. перен. Зазнавати провалу в чому-небудь.
– Скільки разів провалювався він на театрі, і невже перший успіх не розвеселив його? (Н. Рибак);
// Через певні обставини лишатися нереальним, нездійсненним (про захід, ідею, план і т. ін.).
– Пробка загубилась, – признався Василь .. – Навмисне викрутив якийсь сучий син. Що ж його тепер? Провалюється захід (О. Довженко);
План нашої втечі і на цей раз провалився (Ю. Збанацький);
Татова ідея провалилася. Але не такий він, щоб здатися (В. Речмедін);
// розм. Не бути обраним шляхом виборів, не бути затвердженим на посаду і т. ін.
Особливо невдоволений був бригадир Зозуля .. З шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (С. Журахович);
// Бути виявленим, розкритим (про законспіровану особу, підпільну організацію і т. ін.).
– Треба докладно розміркувати, як воно було, то, може, побачимо, через що ми в Бориславі провалилися (І. Франко);
Хіба це не ганьба? Отак провалитися безглуздо, отак знеславити себе перед підпільною організацією (А. Хижняк);
// Одержувати на іспиті незадовільну оцінку.
– Ви щасливі, бо знаєте, що на екзаменах не провалилися, – каже з комічним сумом іще один парубчак (А. Кримський);
До театрального Геннадій не пройшов, він провалився (І. Волошин).
◇ Ла́дний (ла́ден, гото́вий) [три́чі] провали́тися крізь зе́млю див. ла́дний²;
(1) Ма́ло крізь зе́млю не провали́вся (провали́тися) – хтось відчув великий сором, незручність у зв'язку з чимсь.
[Галина:] Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно вийшло. Мало крізь землю провалитися (В. Собко);
Мало крізь землю не провалився хлопець, зиркнув на свої давно не миті, геть покраплені незаживаючими подряпинами ноги, постояв якусь мить остовпіло, а тоді враз чкурнув з сусідського городу (Ю. Збанацький);
(2) Хоч крізь зе́млю прова́люйся / провали́ся – дуже неприємно, незручно, соромно і т. ін. комусь.
Йому так неприємна була вся ця історія. .. Складається таке неприємне враження, що прямо хоч крізь землю провалюйсь (М. Хвильовий);
А як щось поламається? Та ще й на Віриній ділянці! Тоді хоч крізь землю провалися (А. Хорунжий);
[Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Леся Українка);
(3) Хоч провали́ся:
а) (з ким – чим і без дод.) уживається на означення невміння, невправності в чому-небудь, безпорадності і т. ін.
А от худобі ніяк ради не вміла дати, хоч провались з нею (А. Головко);
б) уживається для вираження бажання зникнути звідкись.
Неприємно, хоч провались (з усн. мови);
(4) Щоб [крізь зе́млю] провали́тися (запа́стися):
а) уживається для вираження запевнення у правдивості сказаного.
– Щоб мені крізь землю провалитись, щоб я з місця того не зійшла, як тому правда, що Хівря набрехала (Грицько Григоренко);
– Ой людоньки!.. Укоротить мені, старій, останнього віку мій паливода, щоб я крізь землю запалася, коли не вкоротить! (С. Черкасенко);
б) (лайл.) уживається для вираження незадоволення кимсь, як недобре побажання комусь.
– Щоб тебе перша куля не минула! Гидкий! Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (С. Васильченко);
(5) Щоб тобі́ (йому́, їй і т. ін.) провали́тися – лайливе побажання смерті кому-небудь.
[Баба:] Щоб тобі голова на в'язах звернулась, щоб тебе перша куля не минула! Гидкий! Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (С. Васильченко);
Щоб я провали́вся (скази́вся, лу́снув і т. ін.), див. я²;
(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) крізь (у) зе́млю провали́вся (запа́вся, пішо́в і т. ін.) – раптово, безслідно і т. ін. зник хтось, зникло що-небудь.
І зник [чоловік] так само несподівано, як і появився. Я .. все хотів побачити його знову, щоб розпитати добре про тих богатирів, але він як крізь землю провалився (з легенди);
– Люданський тілько що був тут і десь дівся, мов крізь землю провалився (М. Кропивницький);
– Авторучка випала, мацав-мацав, наче крізь землю провалилась (В. Дрозд);
Кума десь ділась, наче крізь землю провалилась (І. Нечуй-Левицький);
Цілий день шукав дід ту ниву, а вона ніби крізь землю провалилася (із журн.);
Санда з-за воріт щезла, мов у землю запалася (О. Кобилянська);
– І коней не знайшли? – Ні, як крізь землю пішли всі семеро (А. Головко);
Треба вам сказати, що як тільки прокотив возик з писарем, то усі наче крізь землю пропали (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)