провидиця
ПРОВИ́ДИЦЯ, і, ж., заст., уроч.
Жін. до прови́дець.
Користуючись своїм методом інтуїтивного синтезу, поезія може стати провидицею майбутнього, а до поета повернеться його древнє ім'я – пророк (з наук. літ.);
* У порівн. – Маю в своєму маєтку бабу-ворожбитку, кине жменю проса і долю людини читає, як провидиця (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)