провидиця
ПРОВИ́ДИЦЯ, і, ж., заст., уроч. Жін. до провидець.
Користуючись своїм методом інтуїтивного синтезу, поезія може стати провидицею майбутнього, а до поета повернеться його древнє ім’я — пророк (Рад. літ-во, 7, 1967, 19);
*У порівн. — Маю в своєму маєтку бабу-ворожбитку, кине жменю проса і долю людини читає, як провидиця (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 152).
Словник української мови (СУМ-11)