проводка
ПРОВО́ДКА, и, ж.
1. Дія за знач. прово́дити 1, 7.
На підставі всіх зазначених у звіті витрат і підтверджуючих документів обліковець робить по “Прибутково-видатковій книзі комірника” відповідні проводки у видатковій частині (з наук. літ.);
В середині липня корабель вийде за полярне коло і забезпечуватиме проводку суден (з газ.).
2. Система проводів (для передач електричного струму).
– Та ось бачиш, – показав на дроти хлопець. – Виноград щоразу замикає проводку, і радіо не хоче говорить (В. Кучер);
Цілість проводів захованої проводки перевіряють контрольною лампою (з наук.-попул. літ.).
3. спец. Водіння коней ступо́ю для повільного остигання після бігу.
Під час проводки вершник править поводами вуздечки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)