проворкувати

ПРОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.).

2. що і без прям. дод., перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом.

– Кохайлику! – ставши близенько, з-за спини стиха проворкувала Роксолана (О. Ільченко).

3. Воркувати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проворкувати — проворкува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проворкувати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. проворкувати — -ую, -уєш, док. 1》 неперех.Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.). 2》 перех. і без додатка, перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом. 3》 неперех. Воркувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проворкувати — ПРОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. неперех. Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.). 2. перех. і без додатка, перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом. — Кохайлику!...  Словник української мови в 11 томах