провідний
ПРОВІДНИ́Й¹, а́, е́.
1. Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь.
Мовчки пробиралася ловецька дружина непрохідними нетрями, дебрями й ломами без стежки, без ніяких провідних знаків (І. Франко);
Провідною у сліпих буває то ліва, то права рука, що залежить від просторової структури подразника (з наук. літ.).
2. перен. Найважливіший, головний, основний.
У мистецтві завжди провідна тема – це тема сьогоднішнього дня (О. Довженко);
Картопля в Польщі є провідною продовольчою, кормовою і технічною культурою (з наук. літ.);
// Вирішальний, визначальний.
Любов до мужика, до невільного, а потім і до бідного, – це найголовніша провідна ідея Шевченка і як поета, і як чоловіка (М. Драгоманов);
Основна провідна риса українського історичного епосу – це патріотизм, безмежна, дійова любов до Батьківщини (М. Рильський);
// Авторитетний, досвідчений (про фахівця в якій-небудь галузі).
На конференції виступили провідні вітчизняні та зарубіжні епідеміологи (з газ.);
// Якому належить, відводиться головна роль у чому-небудь.
Брак інвестицій особливо гостро відчувається в провідних галузях економіки України (з газ.);
“Вітчизна” – провідний журнал письменницької організації України (з газ.).
3. спец. Який має властивість пропускати через себе мінеральні та органічні речовини, воду і т. ін. (про тканину рослин).
Слід взяти до уваги ще й будову кореня [кукурудзи]. Площа його перерізу .. посередині містить видовжені провідні елементи (з наук. літ.);
Провідними називаються такі тканини, по яких відбувається пересування в рослині води та мінеральних речовин з кореня до листя та органічних речовин з листка до всіх інших органів (з навч. літ.).
ПРОВІДНИ́Й², а́, е́:
Провідна́ неді́ля див. неді́ля;
Провідни́й ти́ждень див. ти́ждень.
ПРО́ВІДНИЙ, а, е.
Прикм. до про́від 3.
Словник української мови (СУМ-20)