провідний
ПРОВІДНИ́Й¹, а́, е́.
1. Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь.
Мовчки пробиралася ловецька дружина непрохідними нетрями, дебрями й ломами без стежки, без ніяких провідних знаків (І. Франко);
Провідною у сліпих буває то ліва, то права рука, що залежить від просторової структури подразника (з наук. літ.).
2. перен. Найважливіший, головний, основний.
У мистецтві завжди провідна тема – це тема сьогоднішнього дня (О. Довженко);
Картопля в Польщі є провідною продовольчою, кормовою і технічною культурою (з наук. літ.);
// Вирішальний, визначальний.
Любов до мужика, до невільного, а потім і до бідного, – це найголовніша провідна ідея Шевченка і як поета, і як чоловіка (М. Драгоманов);
Основна провідна риса українського історичного епосу – це патріотизм, безмежна, дійова любов до Батьківщини (М. Рильський);
// Авторитетний, досвідчений (про фахівця в якій-небудь галузі).
На конференції виступили провідні вітчизняні та зарубіжні епідеміологи (з газ.);
// Якому належить, відводиться головна роль у чому-небудь.
Брак інвестицій особливо гостро відчувається в провідних галузях економіки України (з газ.);
“Вітчизна” – провідний журнал письменницької організації України (з газ.).
3. спец. Який має властивість пропускати через себе мінеральні та органічні речовини, воду і т. ін. (про тканину рослин).
Слід взяти до уваги ще й будову кореня [кукурудзи]. Площа його перерізу .. посередині містить видовжені провідні елементи (з наук. літ.);
Провідними називаються такі тканини, по яких відбувається пересування в рослині води та мінеральних речовин з кореня до листя та органічних речовин з листка до всіх інших органів (з навч. літ.).
ПРОВІДНИ́Й², а́, е́:
Провідна́ неді́ля див. неді́ля;
Провідни́й ти́ждень див. ти́ждень.
ПРО́ВІДНИЙ, а, е.
Прикм. до про́від 3.
Значення в інших словниках
- провідний — про́відний прикметник дротяний провідни́й 1 прикметник який указує дорогу; основний; який пропускає мінеральні речовини провідни́й 2 прикметник перший після Великодня Орфографічний словник української мови
- провідний — (знак) вказівний; (- зорю) путівний; (- тему) головний, основний; (фахівець) чільний, досвідчений, жм. підкутий, ведучий; (- ролю) керівний, ключовий. Словник синонімів Караванського
- провідний — I -а, -е. 1》 Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь. Посідати провідне місце. 2》 перен. Найважливіший, головний, основний. || Вирішальний, визначальний. || Авторитетний, досвідчений (про фахівця в якій-небудь галузі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- провідний — аріа́днина (провідна́) ни́тка, книжн. Те, що дає правильний напрямок, допомагає знайти правильний вихід з якоїсь ситуації. Система — це аріаднина нитка ботаніки, без якої ботанічна наука перетворюється на хаос (Наука і культура.. Фразеологічний словник української мови
- провідний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- провідний — Провідни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- провідний — ПРОВІДНИ́Й¹, а́, е́. 1. Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь. Мовчки пробиралася ловецька дружина непрохідними нетрями, дебрями й ломами без стежки, без ніяких провідних знаків (Фр. Словник української мови в 11 томах
- провідний — Провідний, -а, -е 1) Путеводный, руководящій. 2) — тиждень. Ѳомина неділя. Словник української мови Грінченка