провідний

(знак) вказівний; (- зорю) путівний; (- тему) головний, основний; (фахівець) чільний, досвідчений, жм. підкутий, ведучий; (- ролю) керівний, ключовий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

провідний — про́відний прикметник дротяний провідни́й 1 прикметник який указує дорогу; основний; який пропускає мінеральні речовини провідни́й 2 прикметник перший після Великодня Орфографічний словник української мови
провідний — I -а, -е. 1》 Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь. Посідати провідне місце. 2》 перен. Найважливіший, головний, основний. || Вирішальний, визначальний. || Авторитетний, досвідчений (про фахівця в якій-небудь галузі). Великий тлумачний словник сучасної мови
провідний — ПРОВІДНИ́Й¹, а́, е́. 1. Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь. Мовчки пробиралася ловецька дружина непрохідними нетрями, дебрями й ломами без стежки, без ніяких провідних знаків (І. Словник української мови у 20 томах
провідний — аріа́днина (провідна́) ни́тка, книжн. Те, що дає правильний напрямок, допомагає знайти правильний вихід з якоїсь ситуації. Система — це аріаднина нитка ботаніки, без якої ботанічна наука перетворюється на хаос (Наука і культура.. Фразеологічний словник української мови
провідний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
провідний — Провідни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
провідний — ПРОВІДНИ́Й¹, а́, е́. 1. Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого-, чого-небудь. Мовчки пробиралася ловецька дружина непрохідними нетрями, дебрями й ломами без стежки, без ніяких провідних знаків (Фр. Словник української мови в 11 томах
провідний — Провідний, -а, -е 1) Путеводный, руководящій. 2) — тиждень. Ѳомина неділя. Словник української мови Грінченка