провідник

Значення в інших словниках

1. провідник — провідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота супровідник; залізничник; керівник провідни́к 2 іменник чоловічого роду тіло, яке проводить тепло, звук, електрику... Орфографічний словник української мови
2. провідник — Провідни́к. Голова (зборів). Провідником збору вибрано Івана Павлюка. Він назначує писарем Петра Копачука (См.-Стоцький, Порадник, 13) // пол. przewodnik -1) провідник, провожатий, 2) голова, проводир, przewodnictwo — керівництво, головування. Українська літературна мова на Буковині
3. провідник — див. апостол; керівник Словник синонімів Вусика
4. провідник — -а, ч. 1》 Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. || Той, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам'ятками місцевості, мистецтва і т. ін.; гід. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. провідник — ПРОВІДНИ́К, а, ч. 1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. Попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги (І. Словник української мови у 20 томах
6. провідник — провідни́к керівник, лідер (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. провідник — Речовина, яка добре пропускає електричний струм (за кімнатної темп.), напр., мідь, срібло, платина, а також електроліт, іонізований газ. Універсальний словник-енциклопедія
8. провідник — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
9. провідник — Провідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. провідник — ПРОВІДНИ́К, а, ч. 1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. Попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги (Фр., XIII, 1954, 368); Рушили вперед пішки — комісар, Цюпа, один наш стрілець і провідник (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах