провідник
ПРОВІДНИ́К, а, ч.
1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості.
Попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги (Фр., XIII, 1954, 368);
Рушили вперед пішки — комісар, Цюпа, один наш стрілець і провідник (Ю. Янов., І, 1954, 55);
// Той, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам’ятками місцевості, мистецтва і т. ін.; гід.
Сьогодні вже рішив пуститися по Берліну сам — і знаєш, краще без провідника, ніж з ним (Коцюб., III, 1956, 266);
Туристи — радянські й закордонні — з зацікавленням слухали розповідь провідника (Літ. Укр., 1.VIII 1967, 4).
2. Працівник залізничного транспорту, який супроводить пасажирський вагон, стежить за безпекою його руху, порядком у ньому й обслуговує пасажирів.
До купе відчинились двері, і провідник питає: — Громадяночко, це вам на Ворошиловград? (Головко, І, 1957, 456);
Дбайливий провідник запропонував містеру Ейблу на цю ніч м’яку, свіжу постіль (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 20).
3. перен. Той, хто пропагує які-небудь ідеї, погляди і т. ін.
Махізм, як різновидність ідеалізму, об’єктивно є знаряддям реакції, провідником реакції (Ленін, 20, 1971, 122);
Він [В. В. Воровський] був глибокий і стійкий провідник марксистсько-ленінських ідей у критиці, активний пропагандист (Вітч., 10, 1971, 173);
// Той, хто реалізує ці ідеї, погляди і т. ін., втілює їх у життя.
Вона вже стала його — ця ідея сценарію! Тоді режисер береться до провідників ідеї — до героїв (Ю. Янов., II, 1958, 24);
Спеціаліст сільського господарства в наш час — це провідник політики Комуністичної партії на селі (Ком. Укр., 4, 1961, 51).
4. Організатор, керівник чого-небудь.
Органи безпеки викрили ще одну підпільну групу, провідником якої був давній друг Паршецького, юрист (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 219);
Восени 1919 року якось натякнув [Погиба] головному отаману про потаємні думки новоспеченого провідника політичного відділу (Стельмах, II, 1962, 48);
// Той, кому належить провідна, основна роль у чому-небудь.
Не признаний тоді ще офіціально провідником у літературі, він [І. Франко] був для мене тим, котрий вводить в поезію нову форму і новий зміст (У. Кравч., Вибр., 1958, 428);
Провідник імпровізує пісню, а хор відповідає йому окликами, виконуючи танкові рухи (Муз. праці, 1970, 350);
// Те саме, що верхово́д¹.
Старий сів собі збоку на синовім ліжку, а хлопці.. почали грати. Степан стримував їх, то казав далі грати — батько зрозумів, що син тут провідником (Мак., Вибр., 1954, 295);
// Ватажок (у 3 знач.).
Бджоли можуть летіти за кормом без усяких провідників і самі за сонячним компасом знаходити потрібне місце (Бджоли, 1955, 166).
5. спец. Тіло, речовина, які проводять тепло, звук, електрику і т. ін.
Вода далеко кращий провідник звуку, ніж повітря (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 208);
Найбільшу теплопровідність мають метали, особливо срібло, мідь; тому їх називають хорошими провідниками тепла (Підручник дезинф., 1953, 12).
6. спец. Частина стовбура дерева, від якої відходять основні бічні гілки.
У кроні вкорочують окремі довгі гілки і, якщо потрібно, провідник (Озелен. колг. села, 1955, 118);
Для регулювання сили росту [дерев] застосовуємо надрізи над слабкими пагонами, яким надаємо більш вертикального положення, підв’язуючи їх до провідника (Хлібороб Укр., 8, 1966, 30).
Значення в інших словниках
- провідник — провідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота супровідник; залізничник; керівник провідни́к 2 іменник чоловічого роду тіло, яке проводить тепло, звук, електрику... Орфографічний словник української мови
- провідник — Провідни́к. Голова (зборів). Провідником збору вибрано Івана Павлюка. Він назначує писарем Петра Копачука (См.-Стоцький, Порадник, 13) // пол. przewodnik -1) провідник, провожатий, 2) голова, проводир, przewodnictwo — керівництво, головування. Українська літературна мова на Буковині
- провідник — Проводир, керівник, ватажок, вожай; (держави) лідер; (туристів) ГІД, (у поїзді) кондуктор; (сліпих) поводатар, повожатий, ПОВОДИР. Словник синонімів Караванського
- провідник — див. апостол; керівник Словник синонімів Вусика
- провідник — -а, ч. 1》 Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. || Той, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам'ятками місцевості, мистецтва і т. ін.; гід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провідник — ПРОВІДНИ́К, а, ч. 1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. Попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги (І. Словник української мови у 20 томах
- провідник — провідни́к керівник, лідер (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- провідник — Речовина, яка добре пропускає електричний струм (за кімнатної темп.), напр., мідь, срібло, платина, а також електроліт, іонізований газ. Універсальний словник-енциклопедія
- провідник — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
- провідник — Провідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)