провісниця
ПРОВІ́СНИЦЯ, і, ж.
Жін. до прові́сник.
Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси – провісниці ранньої осені (з наук. літ.);
* У порівн. Ти [любов] прийшла в дні погожі, Хай без цвіту й солов'я, Стала в серця на сторожі, Як провісниця моя (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)