1. Словник української мови у 20 томах

провісниця

ПРОВІ́СНИЦЯ, і, ж.

Жін. до прові́сник.

Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси – провісниці ранньої осені (з наук. літ.);

* У порівн. Ти [любов] прийшла в дні погожі, Хай без цвіту й солов'я, Стала в серця на сторожі, Як провісниця моя (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провісниця — прові́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. провісниця — -і. Жін. до провісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провісниця — Прові́сниця, -ці, -цею; -ві́сниці, -ві́сниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. провісниця — ПРОВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до прові́сник. Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси — провісниці ранньої осені (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах