1. Словник української мови в 11 томах

провісниця

ПРОВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до прові́сник.

Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси — провісниці ранньої осені (Хлібороб Укр., 7, 1967, 39);

Розкладу буржуазної літератури протистоїть високий гуманістичний пафос радянської літератури, яка є провісницею нової, комуністичної моралі людства (Іст. укр. літ., II, 1956, 23);

*У порівн. Ти [любов] прийшла в дні погожі, Хай без цвіту й солов’я, Стала в серця на сторожі, Як провісниця моя (Мал., Серце.., 1959, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провісниця — прові́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. провісниця — -і. Жін. до провісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провісниця — ПРОВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до прові́сник. Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси – провісниці ранньої осені (з наук. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. провісниця — Прові́сниця, -ці, -цею; -ві́сниці, -ві́сниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)