прогайнувати
ПРОГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм.
Марно, по-пустому, нерозумно витратити (гроші, майно, господарство і т. ін.); пропити, прогуляти.
– Щось мало, – не всі гроші: ти десь прогайнував в Богуславі, – мабуть, пропив з батюшками в винарні (І. Нечуй-Левицький);
Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили – Все козак прогайнував (Л. Боровиковський);
Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, – зосталася сама обідрана хатка (Б. Грінченко);
// Згайнувати, змарнувати (час).
Робитимемо все, аби на час скінчити: наймемо робітників, не прогайнуємо і годинки (М. Коцюбинський);
[Дем'ян:] Так ми знову покинемо [роботу]! [Петро:] Тоді посадять! І ми тілько літо прогайнуємо (І. Карпенко-Карий);
– Вже сьогодні поставив на кращу ділянку, бо на цій поки постягаєш дерево до стосу – скільки часу прогайнуєш (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)