прогунявити
ПРОГУНЯ́ВИТИ, влю, виш, док., розм.
Те саме, що прогугня́вити.
– Хм... – прогунявив роздумливо Юхим. – А як укусить?.. Скавучить, скавучить та й гризне... (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)ПРОГУНЯ́ВИТИ, влю, виш, док., розм.
Те саме, що прогугня́вити.
– Хм... – прогунявив роздумливо Юхим. – А як укусить?.. Скавучить, скавучить та й гризне... (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)