прогупати
ПРОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. Док. до гу́пати.
Прогупав важко молот;
// Пройти, пробігти, важко ступаючи, проїхати верхи, гупаючи.
Тремтить Тамара, почувши кроки двох німецьких солдатів, які прогупали посеред вулиці в напрямі заводу (А. Хижняк);
Прогупали ми до залу. Публіка вся на нас. Здивовані, роздивляються (із журн.);
// Видати або утворити глухий стукіт (про кроки, підбори чобіт, копита і т. ін.).
Прогупали в коридорі важкі кроки (Ю. Збанацький);
Прогупавши під вікнами кают-компанії важкими підборами своїх чобіт, – з шкіри морського зайця, – він спустився в кубрик (М. Трублаїні).
2. Гупати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)