прогупотіти
ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
Підсил. до прогу́пати.
Вулицею прогупотів роз'їзд (А. Головко);
На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
Підсил. до прогу́пати.
Вулицею прогупотів роз'їзд (А. Головко);
На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)