прогучати
ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко.
Док. до гуча́ти.
– Міщанство-о!.. – прогучав чужий голос в його ухах (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко.
Док. до гуча́ти.
– Міщанство-о!.. – прогучав чужий голос в його ухах (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)