прогучати

ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти.

— Міщанство-о!.. — прогучав чужий голос в його ухах (Коцюб., І, 1955, 409).

Значення в інших словниках

1. прогучати — прогуча́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прогучати — -чу, -чиш, рідко. Док. до гучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогучати — ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти. – Міщанство-о!.. – прогучав чужий голос в його ухах (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах