1. Словник української мови в 11 томах

прогучати

ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти.

— Міщанство-о!.. — прогучав чужий голос в його ухах (Коцюб., І, 1955, 409).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогучати — прогуча́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прогучати — -чу, -чиш, рідко. Док. до гучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогучати — ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти. – Міщанство-о!.. – прогучав чужий голос в його ухах (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах