прогучати
прогуча́ти
-чу, -чиш, рідко.
Док. до гучати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогучати — прогуча́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- прогучати — ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти. – Міщанство-о!.. – прогучав чужий голос в його ухах (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- прогучати — ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти. — Міщанство-о!.. — прогучав чужий голос в його ухах (Коцюб., І, 1955, 409). Словник української мови в 11 томах