Великий тлумачний словник сучасної мови

прогучати

прогуча́ти

-чу, -чиш, рідко.

Док. до гучати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прогучати — прогуча́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. прогучати — ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти. – Міщанство-о!.. – прогучав чужий голос в його ухах (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
  3. прогучати — ПРОГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, рідко. Док. до гуча́ти. — Міщанство-о!.. — прогучав чужий голос в його ухах (Коцюб., І, 1955, 409).  Словник української мови в 11 томах