прозоріти
ПРОЗОРІ́ТИ, і́є, недок., рідко.
Те саме, що прозо́рі́шати.
Сонце і геть-то піднялося; туман розходився по лісу, осідав на траву золотою росою. Повітря прозоріло (Панас Мирний);
// рідко. Бути прозорим.
В редакційних кімнатах віяло свіжістю щойно вимитих підлог. І шибки ще ніколи так не прозоріли (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)