промелькнути

ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Те саме, що промайну́ти 2.

Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Панас Мирний);

І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих, Максим зупинився від подиву (І. Цюпа);

Коли Тимко відійшов, вона ще раз глянула йому вслід, і щось жалісливе промелькнуло в її очах (Григорій Тютюнник);

Перед очима Настиними промелькнуло, мов теперішнє, що робилося літ дванадцять назад [тому] (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. промелькнути — промелькну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промелькнути — хохл. (премелькнуть) майнути  Словник чужослів Павло Штепа
3. промелькнути — ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно).  Словник синонімів української мови
4. промелькнути — ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що промайну́ти 2. Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Мирний, IV, 1955, 126); І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих, Максим зупинився від подиву (Цюпа, Вічний вогонь, 1960...  Словник української мови в 11 томах