промінець

ПРОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш.-пестл. до про́мінь 1, 2.

Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі і спить, на нього падає від низької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці (Леся Українка);

Заходило сонце, і останні його промінці мінилися на склі (В. Петльований);

Харкевич знову натиснув пальцем на кнопку ліхтарика і повів гострий промінець уздовж стіни, біля якої спали солдати (С. Голованівський);

То не коники Побігли Стрибунці, – То заграли, Засіяли Промінці (Г. Бойко);

В очах промінець Майнув і погас (П. Воронько);

* Образно. Троянда барви-промінці Кладе на сіножать (А. Малишко);

* У порівн. Жайворон знову Звуки чудові, Як промінці, Сипле над нами, Понад ланами, В ранки оці (О. Ющенко).

Значення в інших словниках

1. промінець — проміне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. промінець — див. промінь  Словник синонімів Вусика
3. промінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до промінь 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. промінець — ПРОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до про́мінь 1, 2. Лицар-в’язень лежить у кутку на соломі і спить, на нього падає від низької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах