пронозливий
ПРОНО́ЗЛИВИЙ, а, е, розм.
Про людину, яка всюди проникає; спритний, меткий.
Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка);
Вольовий, пронозливий, бідовий, він міг піти на що завгодно ради свого підрозділу (О. Гончар);
Бездарний, але пронозливий, не дуже розумний, але хитрий, як лис, – цей учений пустоцвіт настійно мостив підмурок для вченої кар'єри своєї (І. Волошин);
Я сам дивуюся такій Милиній переміні: чи його втомила довга дорога й сподівається на відпочинок та поживу, чи й справді йому сподобався сотник, тільки ж бо я знаю, що ті очі бувають і пронозливі та хитрі, й злі, й ледачі (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)