пропотілий
ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до пропоті́ти 1, 2.
Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Ю. Збанацький);
// у знач. прикм.
В його уяві раптом постав юнак у запиленій гімнастьорці, з пропотілою пілоткою на голові (О. Підсуха).
Словник української мови (СУМ-20)