пропотілий

ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропоті́ти 1, 2.

Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Збан., Сеспель, 1961, 15);

// У знач. прикм.

В його уяві раптом постав юнак у запиленій гімнастьорці, з пропотілою пілоткою на голові (Підс., Віч-на-віч, 1962, 172).

Значення в інших словниках

1. пропотілий — пропоті́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пропотілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пропотіти 1), 2). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Ю. Збанацький); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах