пропотілий

пропоті́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до пропотіти 1), 2).

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. пропотілий — пропоті́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Ю. Збанацький); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Збан., Сеспель, 1961, 15); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах