пропотілий — Орфографічний словник української мови

пропотілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пропотіти 1), 2). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Ю. Збанацький); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Збан., Сеспель, 1961, 15); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах