проректор

ПРОРЕ́КТОР, а, ч.

Заступник ректора вищого навчального закладу.

– Приймали вони вдвох тільки: Криславський і проректор. Проректор – гладкий, в золотих окулярах, із кооператорів сам (Б. Антоненко-Давидович);

На доповіді проректора з задніх лав почали потихеньку вилазити й тікати до вестибюля, й тим-то, коли доповідач промурмотів кінець своєї промови, авдиторія по щирості засипала його гучними оплесками (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. проректор — проре́ктор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. проректор — -а, ч. Заступник ректора вищого навчального закладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проректор — Підректор  Словник чужослів Павло Штепа
4. проректор — проре́ктор (від про... і ректор) заступник ректора вищого навчального закладу.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. проректор — Проре́ктор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проректор — ПРОРЕ́КТОР, а, ч. Заступник ректора вищого навчального закладу. Проректор по учбовій частині привітно зустрів голову Села Руського (Чорн., Потік.., 1956, 183).  Словник української мови в 11 томах