проруб

ПРО́РУБ, у, ч.

1. Те саме, що ополо́нка.

Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (В. Королевич);

Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (І. Кириленко).

2. Те саме, що про́різ 4.

Широкий і приземистий будинок з сірими дерев'яними стінами та чорними прорубами вікон був схожий на великого крука (С. Чорнобривець);

Вони [ворота] важко висіли в прорубі валу (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. проруб — -у, ч. 1》 Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка. 2》 рідко. Те саме, що проріз 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. проруб — Про́руб, -бу, в -бі; -руби, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. проруб — ПРО́РУБ, у, ч. 1. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка. Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (Три золоті сл., 1968, 232); Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (Кир., Вибр., 1960, 383). 2. рідко. Те саме, що про́різ...  Словник української мови в 11 томах