проруб

ПРО́РУБ, у, ч.

1. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка.

Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (Три золоті сл., 1968, 232);

Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (Кир., Вибр., 1960, 383).

2. рідко. Те саме, що про́різ 4.

Широкий і приземистий будинок з сірими дерев’яними стінами та чорними прорубами вікон був схожий на великого крука (Чорн., Визвол. земля, 1959, 28);

Вони [ворота] важко висіли в прорубі валу (Загреб., Диво, 1968, 100).

Значення в інших словниках

1. проруб — -у, ч. 1》 Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка. 2》 рідко. Те саме, що проріз 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. проруб — ПРО́РУБ, у, ч. 1. Те саме, що ополо́нка. Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (В. Королевич); Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (І. Кириленко). 2. Те саме, що про́різ...  Словник української мови у 20 томах
3. проруб — Про́руб, -бу, в -бі; -руби, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)