просватати
ПРОСВА́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, розм.
Одержати згоду на одруження у батьків майбутньої нареченої (про старостів); засватати.
Вихваляються [старости]: от там і там таку-то за такого просватали (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Рятуй же їх боржій, добродію, – каже Сурмач, – бо вже я чув, що гетьман просватав твою дочку в дядька Гвинтовки за свого писаря! – Чорта з два просватає! – гукнув тут, як із бочки,чийсь товстий голос. Гляне Черевань, аж їде Кирило Тур, за ним з десяток товариства верхи (П. Куліш);
Коли Кульжан минуло тільки п'ять років, її просватали за сина багатого бая, чиї кочовища розташувалися в далекому Семиріччі (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)