просище
ПРОСИ́ЩЕ, а, ч., розм.
Поле, на якому росте або росло просо.
– А де просище у вас? – Недалеко за селом.. Проса ще не косили, а пшеницю понад просом комбайном викошено (Остап Вишня);
Ділянки, що оброблялися, також мали певні назви: баштанище або просище підлягали обробці ралом, цілина чи переліг – оранню (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)